арабістка на Єгелонському університеті знаходиться за адресою Адама Міцкевича 9/11

Регулярно читаю журнал Негребецького. Він чувак цікавий, хоча і сноб припижжєний. Оце хотів щось прокоментувати, а воно пише, що не маю праву залишати коментарі до журналу цього юзера. Як тьолочка

От Павло вчора чи позавчора вирішив спитати в людей, як би вони назвали свою книгу віршів (звісно, якби таку склали, Ох, ох ,ох).
Кому це треба? Хто прочитає слова на обкладинці? Хто розірве протокол і підпише угоду?

От Сергій Жадан одну книгу назвав "Марадона", а іншу "Ефіопія". Логіка очевидна. Якщо бути точним, майже очевидна. Його вірші таким чином перекладатимуть іспанською і він стане чи не єдиним українським автором, якого можна буде прочитати амхарською (або амхарійською, кому як).

Коло мене на полиці лежить "Ярмінок" Петра Мідянки. Одразу зрозуміло, що добрий відсоток слів з цієї книги вам зустрінуться вперше. Їх можна подивитися у словнику й запам'ятати. Найкраще - вивчити на пам'ять цілі рядки й принагідно (та все недоречно) цитувати. Вголос і виразно.

На ярмінок сперся Януш Шубер "Спійманий у сіть". Село, периферія. Чи ж видно крізь ліс на обкладинці, що та книга двомовна і переклади виконав сам Махно, ай що такі там трешові світлини Сяноку, яким позадрив би сам К.Й. Цумбруннен?

Сам же перекладач може бути незлим поетом в тому часі. "38 віршів про нью-йорк і дешо інше". Нині не пам'ятаю, а ціни на обкладинці вже нема. Відклеїлась чи стерлась. Я впевнений, що було щось на зразок 39.99

"this is the passing of all shining things це проминання всіх ясних речей". Інше білінґвальне видання. Ніби як до серії картин, певно, назва буде ключем до розуміння текстів полотна. Ім'я й ініціали автора писані малими літерами. Виходить, так треба. Чи щось більше того?

І наостанок. Чому пречудова книга одного араба має назву "Як квіти мигдалю чи й далі"?

вже сходив проголосував за Ющенка

Я повернувся до Києва і вже навіть був на роботі. Рано вранці 14-го йду посівати. Запрошуйте.

у такій послідовності:

раз) Майдан Незалежності. Я, ректор Київського університету, виголошую промову перед мільйонами українців, розказую про важливість чогось-там. На центральній площі міста мертва тиша - усі дослухаються до Мого слова (?!);

Чуваки, я не знайшов тут спільноти Забужко. Невже в жж її нема?

Як я і обіцяв у цьому журналі час від часу буде з'являтися "Моя історія арабської літератури". Отже...

Імрулькайс. Останній принц Кіндського царства і перша зірка арабської літератури. Про життя цього видатного поета слід знати, що народився він у 500 році в Неджді, а помер десь коло 540, повертаючися з "ділової" поїздки до Констаниполя. Він був одним з чотирьох синів Худжра, останнього правителя Кінди (нинішні Ємен і Саудівська Аравія). У 531 році короліство було захоплено ворогами, а згодом і вбито його правителя, батька Імрулькайса. Тож поет, що до цих пір не знав труднощів і лише пив-курив-смачно-їв, розважався з дівчатками, а й вештався з друзяками, змушений був покинути власний дім. Після цього аж до самої смерті він намагався з мечем в руках повернути собі престол і помститися за смерть батька, але так і не спромігся цього зробити, оскільки не мав належної підтримки і засобів. Втім, хоча Імрулькайсові не пощастило з політичною кар'єрою, він назавжди лишився в історії Світової літератури і по праву займає перше місце серед арабських поетів доісламського періоду (або джагілійського). Навколо його особи існує безліч легенд. Я склав топ-5:
1) Одного разу Імрулькайс і Аалькама аль-Фахль (теж визнаний поет) зійшлися в поетичному двобої (середньовічний слем?), темою якого був опис коня. Останній переміг і імрулькайсова жінка ( ... )

Один гарно розказує і показує місто вісх міст ось тут

Свіжесеньке інтерв'ю з Павлом Петровичем Коробчуком читай тут

Скачав сьогодні саундтрек до одного американського серіалу про харизматичного писаку-алконавта і там, йопта, аж декілька гарних пісень. А надприємно здивувала супержінка Шеріл Крау! Я навіть пошкодував, що свого часу не викинув три десятки гривень на ДНП ("шайтан ходить у параді")

я б ото кашу їв, на каші спав і кашою вкривався

Переклав Ткачишина-Дицкого. Це крутий польський поет. Прошу зацінити ось тут і відкоментувати (там само). А ще є гарне відео з ним

вже третій тиждень тупію на одному лише радіо з криївки
накачав різного нового, кожне з яких закумарило на 5-6 пісні
довго лазив по копмп'ютерові, шукаючи що б таке послухати
і врешті знайшов - Джим такий живий і такий поживний

тут на фото Вона читає камєнти, а потім на них відповідає. Вони дрочать

1) Sziget festival. Був там уже втретє (при чому поспіль) і, іншааллаг, поїду наступного року теж. Будапешт є одним з найбільш улюблених мною міст і місць загалом - і це напевно завдяки Острову, тому, який існує лише коротких десять днів щороку. Складаючи список, я б розмістив його в першій п'ятірці. Так само у першій п'ятірці, але вже побачених мною концертів (тут проситься чомусь "лайвів"), безперечно перше місце ще довго посідатиме Faith No More. Коли твій улюблений гурт після майже п'ятнадцяти років мовчання геть неочікувано воз'єднується і їде до тебе на фестиваль, шанси розчаруватися збільшуються в десятки разів. У випадку з Faith No More сталося навпаки. Бути ще крутішими просто неможливо. З цьогорічного фесту на другому місці алжиро-француз чи то франко-алжирець Халєд. Хто це? - а ви всі знаєте його хітову пісню про Аїшу. І якби потрапили влітку на його виступ, то ще би дізналися, як звучать справжні музиканти. На третьому місці зовсім неочікувано для мене - Offspring. Стереотип про панкуху як неграмотне псування апаратури викликає тепер в мені лиш багатозначний усміх. Хто ще?.. Jet, Fatboy Slim, Prodigy, Calexico... А більше ніхто й не запам'ятався. Хоча ні, чекайте - ще Гайдамаки. Найцікавіше, що їх вперше почув саме на Угорщині. До недавна це було власне і востаннє)). Але молодці, грали на мейнстейджі і п'яна британська публіка їх вподобала. Додам тільки, що цього року було, здається, трохи менше людей і більше, ніж трохи вищі ціни на бухло і хавло. З іншого, тобто неконцертного, подивився травесті шоу (не зблював, цікаво більш-менш) і один театральний перформенс (іспанської La Fura del Baus). Останній створив багато шуму, але мало діла. Нашому би Даху, а їхні фінанси. А в підсумку за атмосферою і настроєм це був тиждень казки і кайфу. До Сиґету 2010 лишилося 240 днів. Чекаю.
2) Маленчук, Культ, Piersi, Big Cyc і польська музика загалом - моє музичне відкриття року. Раніше я знав хорватів і вони написали багацько пісень, які мені дійсно полюбилися, слухав сербів, словаків, але поляки - ті грають і давно грали мою музику. Просто мені не доводилося її почути. Ну і взагалі цей рік у мене був достатньо польським, якщо можна так мовити.
3) Димна суміш. Це найкращий в Україні гурт. Їх третій альбом можна поставити на повтор і слухати цілий день. Цього року я був на чотирьох концертах і на всіх отримав задоволення. Жалію лише, що не потрапив на них влітку. Все тому, що якась пані обламала цілий типу-фестиваль Свірж і курва вкрала дві третіх того, що ми платили за квитки. Нині я абсолютно чесно заявляю - так, я лох, мене влітку кинули організотри фестивалю Свірж. Дві літери зі слова "лох" з'являються у слові "доля" (моновірш мій).
4) Фортмісія. Ця безкоштовна подія доводить наочно, що фестивалі в Україні можливі, що в нас прекрасна країна, яка має множество талановитих музик і поетів, що в нас чудові сусіди на заході, з якими можна вдало й взаємовигідно дружити в сфері культури (а тоді певно й в інших тим більше). Мертвий півень, живий Іздрик, попсовий Шоколад і культовий Плач Єремії, Зелені Сестри і такого ж кольору під ногами трава, такі смачні шашлик і вино. І усе це в такій дупі! Що може буте фестивальнішим?
5) Моцарт. Він змусив мене врешті купити собі клавіші. Хоча це ні в якому разі не говорить про те, що я стану від них кращим. Але побавитися можна.
6) UK. Про це можна й не писати, але - жодної крутої альтернативи, жодного вартого уваги альбому від старих псів (чи перців), no nothing. Кажете U2? Окей, кажу я, та ж вони ірландці!) Американці щось наче видавали гарного, але не спадає нічого на думку тепер. Ну і загалом, коли взяти це десятиріччя (а саме стільки минуло з початку ХХІ віку), мені очивидно, що воно поступається попередньому в плані якісно нової музики (буду радий, коли хтось заперечить). Кількісно - ні, важко сказати. Окрема це тема, одним словом.

Чому найдибільніша з усіх можливих телепередач має бути саме про кіно?!

це буде постмодерна енциклопедія в режимі журналу, нова рубрика цього блоґу. Щотижня з'являтиметься досьє на котрогось із арабських письменників і один підрядний переклад, а може й два (а може й художній буде йти інколи). Аби було цікавіше, чергуватиму середньовіччя і нову літературу. Почну з наступного тижня, мабуть. А першим буде цей мужчина



Завтра маю екзамен зі спеціальності, то потроху до нього готуюся. Найцікавіше те, що список питань до іспиту складається десь із восьми сторінок і містить питання по всій історії арабської літератури від початку шостого до кінця двадцятого сторіччя. І я подумав: якщо я можу підготувати відповіді на них, то чом би мені не викласти найцікавіше (чи найважливіше) тут, в своєму щоденнику.

у нього крутиться голова і знімається гітара. Є також спеціальна підсавка, на яку його можна ставити. Кашя зауважила, що гарно було б якби йому ще можна було одягати інші сорочки і міняти штанці, але я сказав, що це не Барбі там якась. Гарно дякую Миколаю.
( дивитися )

Бестселери. Так нині виглядає десятка лідерів продажу на Амазоні:

1.Going Rogue	Sarah Palin	HarperCollins	14,50 $
2.The Lost Symbol	Dan Brown	Doubleday	12,00 $
3.Under the Dome	Stephen King	Scribner	14,00 $
4.The Twilight Saga Collection	Stephenie Meyer	Little, Brown	39,50 $
5.Diary of a Wimpy Kid	Jeff Kinney	Amulet Books	5,25 $
6.The Help	Kathryn Stockett	Amy Einhorn Books/Putnam	5,00 $
7.Eclipse	Stephenie Meyer	Little, Brown	5,00 $
8.Open	Andre Agassi	Knopf	11,50 $
9.Breaking Dawn	Stephenie Meyer	Little, Brown	10,50 $
10.Twilight	Stephenie Meyer	Little, Brown	4,25 $

Ви можете на купляти опус Андре Агасі за 11 доларів і 50 центів, можете вважати Д. Брауна не вартим вашої уваги, можете не любити мерців Стівена Кінґа і вампірів Стефані Меєр, але ви просто маст хев книгу славнозвісної Сари Пелін (о якби наша Юля пішла її стопами і врешті всілася просто писати книги)!

Мудрий американський народ так і не повівся на великі циці молочної Аляски. Жодна фотосесія не здатна запудрити йому мізки. Але в країні можливостей кожен може стати першим. І якщо тобі не пощастило бути обраним лідером нації, ти завжди маєш шанс очолити інший хіт-парад. Головне - знайти себе і правильно подати. А споживач не забариться і оцінить твої старання.

Це історія Сари Пелін. Чарівна американська пані після довгих випробувань вогнем, водою і мідними трубами вирішила поділится своїми пригодами в трусах американської демократії. Коли таблоїди враз наклеїли на тебе "rogue" (з англ. пройдисвіт, шибеник, відступник), знай - це і є твій шлях нагору. Саме час заявити: "Так, це про мене, і я вам скажу більше - ось моя правда "Going Rogue" за 14.50$, шукайте в найближчих книжкових крамницях або замовляйте через інтернет."

Кількість проданих книг вже давно перескочила мільйонну позначку. Ось уже дзвонить поштар: "розпишіться, будь ласка, тут і тут. Дякую." Ви розгортаєте пакунок і з обкладинки вам посміхається та сама Пелін, ваша Сара Пелін.

( Дивитися на груди пані Пелін )

вчора пив казав дурниці головою не думав вночі ригав не міг спать
вранці пішов за молоком сиджу мовчу не говорю дурниць п'ю молоко думаю

в Україні сьогодні перший день зими. Офіційно

Вип’єш перву – стрепенешся,
Вип’єш другу – схаменешся,
Вип’єш третю – в очах сяє,
Дума думу поганяє.

готуємо: дві пачки домашнього сиру))) (я купив у супермаркеті 2 двістіграмових галактона 9% жиру), два яйця, три столові манки, дві столові цукру, один цукор ванільний, жменя цукатів. Нагріваємо піч до 170-200*, вимішуємо тісто, змащуємо форму маслом, викладаємо у неї масу і випікаємо хвилин 30. Вуаля і смачного!
ps. це кроспост із кухар-уа
pps. фотати їжу - надскладна справа

а ніхто часом не знає чом аспірантська стипендія з 1600 різко стала 3200???

протягом карантину мої студенти не встигали розслабитися і все завдяки WWW: через контакт отримували д/з, а на пошту я їм висилав контрольні (модулі). І ось одна пише: "а мне сегодня снилось, будто я свободно говорю на арабском))) перевожу чью - то пресс - конференцию) вот что значит на ночь арабских новостей наслушаться))))) тыща и одна ночь, блин))"

сьогодні я спік запашний пиріг і дивився телешоу з Потапом і Настєю Камєнскіх на 1+1
сьогодні я також скупав своє тіло в череді, а волосся в дьогті
у халаті на ліжку я читав вірші, а трохи згодом влаштував "задоволення статевого потягу шляхом штучного подразнення ерогенних зон"
потім мені стало соромно, що за цілий день навіть не спробував сісти за роботу... і я пересилив ці почуття, ввімкнувши Емтіві
буду складати плани на завтра

Один день в Токіо. Переклад Л.Величко

ps: якщо бажаєте доличитися до проекту, пишіть мені в жж

Пам'ятається коли я ходив на іспанську до Павла Ігоровича, то завжди йому розповідав про всі свої проблеми.
Варто було йому запитати щось про моїх батьків, як я починав ділитися усіма своїми дитячими та юнацькими переживаннями, спогадами про дівчат, перші поцілунки тощо. Ба більше - на питання "як справи?", я міг видати цілу історію про вчорашній вечір і його феєричне завершення, кількість випитого й знищеного і, звісно, чого прицьому не встиг зробити й скільки тепер справ лягли одна на одну. Тільки він міг по-викладацьки оцінити мою нову торбу, її вмістимисть щодо книг і лаптопа на додачу.
Вчитель мови був мені ще й приватним психоаналітиком, довіреною особою, товаришем-розрадником, скарбницею всіх моїх таємниць, якщо так можна мовити.
Я вже п'ять чи шість років беру учнів і почав помічати, що якщо від самого початку між нами встановлюються виключно професійні, "нейтральні" стосунки, то справа не піде. Якщо на другому-третому занятті я не почую щось на зразок "розлила на спідницю суп" чи "вчора возив тещу до лікарні", то вже знаю, що цей клієнт не мій.
Зараз маю одного старшого учня, десь років сорок п'ять чи біля того. Він, широка посмішка, одразу з порогу мені викладує всі секрети свого бізнесу - що з ким і як нині підписали, і що з того скоро буде. І я впевнений, що крім мене цього більше ніхто не почує. А він, певно, в цьому не сумнівається. До речі, і гарні результати з такими не змушують чекати, бо вони стовідсотково і все виконують завдання, не запізнюються, не відмазуються і позитивно працюють. Не знаю, чи перше пояснити другим, а чи навпаки, але в цій закономірності я пересвідчився вже багато разів.
Я це все до того, що приватні уроки з мови набагато цікавіші, ніж, наприклад з історії, бо тут ти думаєш над собою, а не над іншими.

песе: а торба таки в мене крута

Прочитав френдстрічку і щось нагадало мені про цьогорічний Sziget (це такий нєв'єбєнно крутий фестиваль).
Так от, на виступі мого найулюбленішого Faith No More геніальний Майк Петон був узяв з підлоги кеду, яку йому кинув хтось із шанувальників. Спочатку поносився з нею трішки, а далі так елеґантно розшнуровав і шнурочок поволі проковтнув. Увага! Тут епізод ще не закінчуються, бо з цією штукою в стравоході він доспівав останні слова пісні, а потім взяв і так мелодично виригав її у мікрофон. Всі кінчили.

Ось yusmal показала цікаву штуку -


Цікаво, що б могло потрапити до набору "юний філолог"?
медова з перцем?

Нашого героя назвемо Пйотрек. Ця історія починається в забитому польському селі. Такому забитому, що навіть до туалету доводиться ходити на двір. Пйотрек - молодий, здоровий хлопець. Він був би таким, як усі сусідські діти, якби тільки багато не думав, а особливо над навчанням. По закінченню школи він вступив до університету, а після випускних подався в аспірантуру. Якщо на першому курсі ви б не втрималися покепкувати з його мови чи зачіски, то вже на захисті слухали б його з відкритим ротом. А побачивши Пйотрека пізніше ввечері у "П'єнкному псі", нізащо б не здогадалися що саме вони з друзями святкують. Бо він вже не сільський, а краківський!
І от новоспечений кандидат наук, аби показати сім'ї чим він усі ці роки займався, везе свою копію роботи додому. Важливу подію, звісно, слід відзначити в домашньому колі. Святкова вечеря, горілка, бесіди, питання. І ким ти тепер будеш? І коли ти вже, сину, одружишся? Його відповіді занадто непевні, ніхто й не дослухає до кінця - тільки йойкають чи зітхають. Родичі чаркуються на здоров'я, хмеліють, розмови плутаються. Час до часу хтось виходить на двір, потім повертається за стіл. На дворі без куртки зимно.
На ранок Пйотрекові болить голова: два дні в батьків - це занадто. Тим більше в нього купа справ. Треба їхати, негайно. Наступного разу буде на іменини. Чи може в інший день. Не важливо. Все буде так само. Кожного разу ті самі...
Він знає про це, все звикле. Тільки Пйотрек не здогадується, що наступного разу вийшовши на двір до туалету, не знайде там туалетного паперу. Він закінчився і тато поки що поклав якусь книжку. Всі підтираються сторінками, видраними з диСЕРтації.

Ось уже півроку мені двадцять три. Я перестав боятися літаків, агресивних заяв, сусідів, епідемій і став почуватися справжнім мужчиною. Незабаром настане час приймати серйозні життєві рішення. Здається, я дорослий і подорослішаю ще. Тепер лякатися тільки наслідків кризи середнього віку. Те, що діється з чоловіками, яких бачу навколо, видається частіше смішним чи жалюгідним, аніж природним, і ніяк точно не героїчним. Аби ж все ставати тільки мудрішим і витривалішим...

1. 20 років падіння Берлінської стіни (також вживають слово "мур"). Цілий світ відзначає свято Свободи;

2. У Європі День інженера-винахідника: відзначають у день народження Геді Ламар, відомої австро-американської акторки і науковця! Її найбільше наукове досягнення - Frequency-hopping spread-spectrum invention. Я не знаю, що це таке, але прочитав, що без нього не було б ані Wi-Fi, ані CDMA, не літали бу супутники і не плавали б торпеди (останні бодай би погнили). У фільмографіїї Ламар декілька десятків картин! Отака вона гарна і розумна. А ще сексі:


3. День української мови (чи відбудеться щось з цього приводу сьогодні?);

4. У Палестині - свято МухАммада ІкбАля. Що ж тут цікавого, питаєте. А це на честь пакістанського поета і філософа М. Ікбаля, який став національним героєм сучасної Палестини і її духовним батьком. При цьому помер у 1938 році.

І нарешті,
5. Імре Кертесу 80. До речі - теж знявся в кіно цього року, і Андрухович там був. Скачати нема де. А може... в нас його покажуть у кінотеатрі?..

Вдалого дня і усіх благ!

Я не вказую в профайлі інтересів,
бо чого б там не писав -
усе буде неправда. І не важливо тепер.
Наприклад, зараз я згадав:
люблю це відео,
цю пісню, цей альбом і музикантів взагалі.
Тут слід би мовити про класику.
Ще про країну,
про народи
і про народ
(нам би артикль у нагоді був, до речі.
Означений).

Я знаю,
коли, уже здійснивши мрію,
одну із них
(і неозначений, до речі, теж),
здійснивши врешті мрію у кілька тисяч кілометрів,
і рушивши на захід, а
на схід прибувши,
на широченному майдані
(хвилини пішки від готелю, сніданки, менше спать)
у всюдисущій метушні
увечері почую, що
the truth explodes!



та да у- Да- - да у- Да- - да у да у да!!!

Учора було трішки нудно, то ми з Кашьою вирішили погратися у "вибори". Два кандидата, два виборця, два бюлетеня, одна імпровізрвана кабіна-шафа і виборча скриня. Все відбулося прозоро і без порушень, і підрахування результатів довго не тривало. У першому турі не переміг жоден з кандидатів, оскільки обоє отримали по 50% загальної кількості голосів. Було вирішено провести другий тур...

І маю з цього висновки:
А. Кіно одна з тих речей, які можуть мені отак-о нараз зіпсувати настрій; Б. Якщо ти не народився генієм, то і не станеш ним; В. Я не можу погодитися з думкою, що кіно є найважливішим із мистецтв; В2. Я майже не бачив прикладів органічного поєднання або синтезу музики і відеоряду, якщо перше не є ілюстрацією другого (чи навпаки); Г. Навіть найкращому актору не під силу зіграти душевний розлад; Д. Якби Трієр сам не заявив, що він найкрутіший у світі режисер, який зняв найгеніальнішу картину всіх часів, то я б сказав, що фільм тупий; Е. Якби він тривав довше, я б не додивився його до кінця. І навряд коли перегляну його вдруге; Є. Частина з геніталіями для мене трохи нуднувата.

З суботи на неділю у віці ста років помер Леві-Стросс. Сюжет євроньюз

ЖЖ останні декілька днів геть неактивний. Невже нема про що писати? А тема тижня?! Це ж так цікаво. От відчуваю, що мушу я тоді свої п'ять копійок вставить (це без натяку на той запис про пана Чайку). Усі розмови нині про самі знаєте що. Так от, Ви, шановне панство, поділилися на дві основні категорії і третю невличку. Перші то песимісти, другі - оптимісти. Ось наприклад Катя, у котрої мама лікарем працює, мені у скайпі вчора радила приймати певні препарати і мастити ніс олією, а Рітіс, який креадиректор в одній великій рекламній конторі, називає усе це маркетингом фармацевтів. І теде. Що ж до опозиційної меншости, реалістів себто, то вони знають, що на все Воля Божа. Я ще не визначився, але молитися буду

Дякую усім, хто сьогодні хоч на крапельку, а додав позитиву у френдстрічку!

Викладаю ті, до яких не знайшов відповідників. Мо' хто щось підкаже, порадить.

Їж те, що смакує тобі, а одягай, шо подобається іншим. (тобто, не намагайся вирізнятись)
***
Той, хто дав тобі, і нам дасть також. (щось на зразок "не зазанавайся")
***
Лиши хліб його пекарю (нехай робить спеціаліст)
***
Візьмеш згори - розпадеться (багатство можна швидко змарнувати)
***
Діти - улюбленці Бога (тобто, чисті і безневинні)
***
Як хто робить гарно, нехай робить до кінця.
***
Безталанний і в тельбухах знайде кістки
***
Щасливий той, у кого дядько капітан (гарно мати впливових родичів)
***
Відколи гній став цукеркою? (не сподівайтесь, що погана людина зробить щось доброго)

а ми тут сидимо з Перкінсом на кухні і думаємо: "Чи можна створити історію літератури?"